У сучасній косметичній науці з’являється все більше інгредієнтів, які працюють не лише на рівні зволоження чи текстури шкіри, а й впливають на клітинні сигнали відновлення. Одним із таких активів є полідезоксирибонуклеотид — біополімер, отриманий із очищеної ДНК лососевих.
На перший погляд це звучить майже футуристично: використання фрагментів ДНК у косметиці. Проте насправді йдеться не про генетичні маніпуляції, а про використання природних молекул як біологічних будівельних блоків для регенерації тканин. Сама назва молекули досить точно описує її природу, префікс полі- означає багато, дезокси- вказує на дезоксирибозу — цукор, що входить до складу ДНК, корінь рибо- походить від рибози або дезоксирибози, а нуклеотид — це структурна одиниця нуклеїнових кислот. Полідезоксирибонуклеотид це по суті полімер, що складається з багатьох фрагментів дезоксирибонуклеотидів — базових цеглинок ДНК, які можуть використовуватися клітинами під час процесів відновлення і регенерації тканин.
PDRN має кілька ключових механізмів дії. Перший – про активацію аденозинового рецептора A2A, важливого елементу клітинної сигналізації. Його стимуляція запускає каскад процесів, пов’язаних зі зменшенням запалення, покращенням мікроциркуляції та стимуляцією регенерації тканин. Паралельно працює ще один механізм – це шлях повторного використання нуклеотидів. Коли PDRN поступово розщеплюється у тканинах, його фрагменти стають доступними клітинам для синтезу нових молекул ДНК і РНК. Це дозволяє клітинам швидше відновлюватися після пошкодження і підтримувати процеси проліферації під час регенерації. Активація цих механізмів у шкірі запускає цілий комплекс реакцій. Насамперед активуються фібробласти — клітини дерми, відповідальні за синтез колагену та еластину. Одночасно стимулюється ангіогенез, тобто утворення нових кровоносних судин, що покращує постачання тканин киснем і поживними речовинами. Крім того, у дослідженнях показано, що PDRN може знижувати рівень прозапальних цитокінів і створювати більш сприятливе середовище для регенерації.
У науковій літературі описано, що використання цієї молекули здатне прискорювати загоєння ран, стимулювати клітинний ріст і покращувати структуру тканин. Саме тому PDRN привернув увагу не лише у косметиці, а й у медичній практиці, його застосовують у регенеративній медицині, дерматології та при лікуванні хронічних ран.
Важливим є і питання безпеки. PDRN отримують із високоочищеної ДНК риб, найчастіше лосося або форелі, і він не має здатності змінювати геном людини. Молекула не інтегрується у ДНК клітин, а лише використовується організмом як джерело нуклеотидів та сигнальних молекул. У клінічних дослідженнях цей інгредієнт продемонстрував добру переносимість і відсутність побічних ефектів.
Саме тому сьогодні PDRN розглядають як перспективний продукт – не лише в косметику, а й у регенеративну медицину. Він демонструє, як сучасна наука поступово змінює підхід до догляду за шкірою: від простого зволоження до стимуляції природних процесів відновлення. І якщо традиційні косметичні інгредієнти працюють як зволожувачі або антиоксиданти, то PDRN можна уявити як біологічний сигнал, що допомагає клітинам пригадати, як відновлювати тканини швидше й ефективніше.
Література
- Veronesi F. Polydeoxyribonucleotides (PDRNs) From Skin to Musculoskeletal Tissue Regeneration. PubMed, 2017.
- Squadrito F. et al. Pharmacological Activity and Clinical Use of Polydeoxyribonucleotide. Molecular Medicine Reports, 2017.
- Khan A. Polydeoxyribonucleotide: A promising skin anti-aging agent. ScienceDirect, 2022.
- Galeano M. et al. Polydeoxyribonucleotide improves wound healing and angiogenesis. Pharmaceuticals (MDPI), 2021.
